Історія Малина налічує понад 1130 років. У південно-східній частині міста збереглися рештки давньоруського городища, заснованого на межі VIII-ІХ сторіч як пункт укріплення одного зі східнослов’янських племен — древлян. Деякі вчені вважають, що його побудував князь Мал Древлянський.
Наприкінці IX століття поблизу укріплення з’явилося відкрите поселення. У середині X століття поселення на березі Ірші було зруйноване. Це пов’язують з відомим походом княгині Ольги проти древлян (946 рік): непокірливі мешканці Іскоростеня відмовилися платити Ігорю подвійну данину, а щоб він не вчащав до них, убили його. Ігорева дружина — княгиня Ольга, вирішила помститися підступним древлянам і спалила Іскоростень. Очевидно, Малин, що географічно розташований на шляху Київ — Іскоростень, також постраждав від жорстокої княгині.
У Х—ХІ століттях місцеве поселення використовувало землі навколо Малина для полювання, рибальства, бджільництва, землеробства. Заселення території відбувалося шляхом селянської колонізації. У той час ці землі належали Литовському князівству.
У середині XIII століття городище було зруйноване внаслідок численних нападів монголо-татар. Під час розкопок на цьому місці археологи знайшли типовий наконечник монгольської стріли, кілька зразків іншої зброї.
З середини XVI століття (приблизно з 1545 року) Малином та багатьма навколишніми селами, які разом складали Малинський маєток, володіє давній русько-український шляхетський рід Єльців.
